Імунопрофілактика
Імунопрофілактика – це метод індивідуального чи масового захисту населення від інфекційних хвороб шляхом створення або підсилення імунітету.
Специфічна (вакцинація/імунізація) спрямована проти конкретного збудника, а неспецифічна (активація імунної системи в цілому медикаментозними засобами).
Імунізація найефективніший і економічно вигідний захист від інфекцій
Вона полягає у введенні заданого антигену в неагресивній формі, але в імуногенних дозах для індукції захисної імунної відповіді та формування імунної пам'яті. Імунізація забезпечує активну та пасивну біологічну стійкість до певних інфекційних захворювань.
Штучна активна імунізація передбачає створення імунітету шляхом введення вакцин (вакцинний антиген – ослаблений чи вбитий патоген, або штучно синтезований білок, який зберігає свої антигенні властивості). При інфекціях з довгим інкубаційним періодом, наприклад при сказі, активна імунізація дає змогу запобігти захворюванню навіть після зараження. Залежно від типу антигена активна імунізація сприяє формуванню високо-специфічного тимчасового чи постійного імунітету.
Штучна пасивна імунізація – це введення сироваткових препаратів і y-глобуліну (імуноглобулінів). За допомогою пасивної імунізації можна швидко створити тимчасовий імунітет тривалістю 1-6 тижнів.
Сьогодні в усіх країнах світу, що розвиваються, проводять регулярну вакцинацію проти кору, поліомієліту, дифтерії, правця, кашлюку та туберкульозу.
Шлях введення вакцин
Внутрішньом'язево – рекомендується вводити сорбовані вакцини ( проти гепатиту В, менінгококова, АДС та ін.), оскільки в цьому випадку швидке всмоктування антигену забезпечує високу імунну відповідь і, крім того, при внутрішньом'язевому введення місцева реакція буває менш виражена, ніж при підшкірному введенні ( знижується ризик розвитку гранулем – «стерильних абсцесів»).
Підшкірно – вводять живі вакцини (корева, паротитна, краснушна, проти жовтої лихоманки), так як цей шлях менш хворобливий і більш безпечний, а також у зв’язку з тим, що імунна відповідь на живу вакцину не залежить від шляху введення.
Надшкірно - зазвичай застосовується для введення живих вакцин проти особливо небезпечних інфекцій (туляремія, чума, лихоманка Ку).
Оральний шлях введення застосовується при вакцинації проти поліомієліту, тифу і холери.
Види вакцин
- Живі вакцини
- Інактивовані (вбиті) вакцини
- Хімічні вакцини
- Анатоксини
- Векторні (рекомбінантні) вакцини
- Асоційовані вакцини.
Принципи вакцинації
- Вакцинація стимулює імунну відповідь шляхом утворення в організмі специфічних клітин пам’яті.
- Наступна інфекція тим же агентом викликає стійку, більш швидку імунну відповідь.
- Для отримання вакцин використовують штами патогенів, вбиті або ослаблені, їх субклітинні фрагменти або токсини.
- Вакцини повинні бути безпечними та доступними.
